У червні минулого року Україна набула статусу країни-кандидата ЄС і розпочала системну роботу із гармонізації нашого законодавства із acquis ЄС у 34 сферах. А 27 серпня цього року Кабінет Міністрів України утворив 36 робочих груп щодо підготовки переговорних позицій України.
Громадські професійні об’єднання стали активно долучатись до цього процесу, так як мають можливість надавати свої експертні висновки і рекомендації, щоб посили позиції України у переговорному процесі. Але як виявити розбіжності у українському законодавстві і його європейських аналогів, щоб зрозуміти і спланувати подальші кроки?
Для цих потреб свою практичність і зручність показала методологія GAP-аналізу, яка буда апробована під час реалізації проєкту «Імплементація актів законодавства Європейського Союзу у сфері ринків капіталу (IFR, IFD)», який реалізовувався Громадською спілкою «Українське об’єднання ринків капіталу» (UCMA) за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Європейського Союзу в межах спільної ініціативи «Європейське Відродження України».
Отже, що ж таке GAP-аналіз?
Це універсальна методологія виявлення розбіжностей між нормами законодавчих актів різних країн, що використовується для приведення їх у відповідність. Для нас це актуально з огляду необхідності приведення у відповідність законодавства України до норм права ЄС.
Що спочатку треба зробити?
Спочатку беремо відповідний законодавчий акт ЄС і дивимось яка його структура. Структура актів ЄС відрізняється від актів законодавства України. Як правило, акти ЄС мають таку структуру: «Розділ – стаття – параграф – підпараграф – пункт (а,b,c…)» або «Розділ – глава – стаття – параграф – підпараграф – пункт (а,b,c…)» або «Частина – стаття – параграф – підпараграф – пункт (а,b,c…)» тощо. У будь-якому випадку нам треба дійти до норми законодавчого акту, щоб можна було б співставити її з нормою законодавства України. Норма закладена у параграфі або підпараграфі акту ЄС, а пункти її лише деталізують.
Які бувають норми законодавства?
Імперативні – які приписуються чітко визначені дії, однозначно закріплюють вичерпний перелік прав і обов’язків суб’єктів і не допускають ніяких відхилень від них.
Диспозитивні – які встановлюють певні права та обов’язки суб’єктів, але за згодою суб’єктів допускають їх доповнення або зміну.
Рекомендаційні – що встановлюють варіанти бажаної, але не обов’язкової поведінки.
Заохочувальні – які встановлюють засоби заохочення за здійснення бажаних або корисних діянь.
В актах ЄС як правило застосовуються або імперативні, або диспозитивні норми, рідше зустрічаються рекомендаційні та заохочувальні. Імперативні норми підлягають безумовній імплементації, диспозитивні віддаються на розсуд суб’єктам права.
Що робити далі? Коли ми розклали акт ЄС аж до конкретних норм, починаємо шукати відповідні норми у законодавстві України. Тут все залежить від експерта у відповідній сфері, бо тільки він знає свою тему. Норми права ЄС можна знайти як у законах України, та і у підзаконних нормативно-правових актах. І тут експерт робить свій висновок.
Які бувають експертні висновки? Тут все просто: F – норма законодавства України повністю відповідає нормі права ЄС; P – частково відповідає; N – не відповідає; A – норма відсутня у законодавстві України. Після цього експерт дає свої рекомендації щодо приведення у відповідність норм законодавства України і ЄС. Це ще не проєкт Закону чи підзаконного акту, це основа для подальшої роботи над новим законодавчим актом України. Приклади GAP-аналізу дивіться нижче.